Ведмідь, -медя, м. Медвѣдь. Швидкий як ведмідь за перепелицями. Не жируй з ведмедем, бо, він тебе зада вить. Ум. ведмедик.
Довганя, -ні, ж. = Веретільник.
Здискредитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Дискредитировать. Силкуються здискредитувати мене тим, що до «Крашанки» я не давав доказу моїх історичних виводів.
Квітка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. 2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носить дѣвушка, преимущественно просватанная. 3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боярам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пригниють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Переносно: квітку пришити (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові бором. 4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. 5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. 6) у квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Ум. квітонька, квіточка. По садочку йшла, квітойки рвала. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай.
Подарунок, -нка, м. Подарокъ. Шкода твоїх подарунків, що їй дарував. Благайте його, панотченьку, й словами, й подарунками. Ум. подаруночок.
Розлазитися, -жуся, -зишся, сов. в. розлізтися, -зуся, -зешся, гл.
1) Разлѣзаться, разлѣзтьcя, разойтись. Розлізлись як руді миші.
2) Расползаться, расползтись, порваться. Треба йти на ярмарок, а чоботи зовсім розлізлись.
Товстопузий, -а, -е. Съ большимъ животомъ, брюхатый.
Ухибитися, -блюся, -бишся, гл. Укрыться въ сторону, уйти. Пужар (у степу) з великим вітром розійдеться широко, горить страшно, вхибиться ніде, то добрі чабани, одпалюються так....
Щебетіти, -чу́, -ти́ш, гл. = щебетати. Ото яке балакуче придалось: щебетить та й щебетить увесь день.
Щертовий, -а́, -е́ 1) Насыпанный въ уровень съ краями. У иншій четверти ячменю, то буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім. 2) О землѣ: твердый, тугой. Тут земля щертова, туга, — ореш, а воно плуг тільки при щирці.
