Вербина, -ни, ж.
1) Одно вербовое дерево. Не стій, вербино, роскидайся.
2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Ум. вербинка.
Відпроважувати, -жу(а)ю, -єш, гл. = відпроваджувати.
Дженджерува́ти, -ру́ю, -єш, гл. ? А шо, поїзд скоро піде? — Е, ні, не скоро. — А то ж якийсь біга. — Та то він дженджерує. (Говорилось о маневрировавшемъ поѣздѣ).
Зайча́чий, -а, -е. Относящійся къ зайцу.
Закля́клий, -а, -е. Окоченѣлый, окостенѣлый. Навіщо те тепло, оте ясне сонечко, коли воно вже не гріє... закляклого серця.
Змочи, змо́жу, -жеш, гл. = змогти.
Коралі, -лів, м. мн.
1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі.
2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ум. коралики. Начипляє кораликів на білую шию. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралини, шовкова спідниця.
Лису́на, -ни, ж. Корова съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Родина, -ни, ж. 1) Родня, родные. За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини. Що воно за родина, як мене не родила. Твій син Алкид, твоя дитина, єдиная твоя родина. 2) Семейство. Ум. родинка, родинонька, роди́ночка, ро́донька. Підожди ж ти, (смерте), час-годину, поки зберу всю родину!... Поки родонька, зійшлася, душа з тілом розійшлася.
Тикання, -ня, с.
1) Втыканіе, тыканіе.
2) Разговоръ на «ты».
