Війтівщина, -ни, ж. Дворъ и домъ війта.
Голочка, -ки, ж. Ум. отъ голка.
Дні́ти, дні́в, гл. безл. Свѣтать. Стало вже дніти, як ми рушили. Іде козак од дівчини — починає дніти. Уже дніє.
Доці́джувати, -джую, -єш, сов. в. доціди́ти, -джу́, -диш, гл. Доцѣживать, доцѣдить.
Заста́ва, -ви, ж. 1) Залогъ. Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного. А тут ще нема чого шинкарці і в заставу оддать. Положившії нову свиту і кожух в заставі. 2) Застава, пограничная стража. А у Тендрові острові Семен Скалозуб з військом у заставі стояв. Застави хоть стояли, та не густо, сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що. Ще недавно по тій річці застави стояли, по заставах орандарі мито з людей брали. 3) Хоругвь. Зійди, Господи, з неба, бо нам тя ту треба — заставу вишивати. 4) за́става. Ловушка для лѣсного звѣря. Ум. заста́вонька. Не веліла мати заставоньки брати.
Легкокри́лий, -а, -е. Легко летающій (о птицахъ).
Намина́чка, -ки, ж. Потасовка.
Поссати, ссу, ссе́ш, гл. Пососать.
Промито, -та, с. Высокая пошлина. Платять важке промито замісь легшого мита. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували, да брали мито-промито.
Шастати, -ся, -таю, -ся, -єш, -ся, гл. Ходить туда, и сюда, шнырять. На мене споглянула, шастаючись коло столу. Не шастайся, як миш по пастках.
