Верхове, -вого, с. Подымная подать, взимаемая отъ трубъ. Кремен. у.
Залуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Залучав скотину. Гусей або утяток з річки залучити. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» — слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити.
Зшпортати, -таю, -єш, гл. Смастерить, сдѣлать. «А ну лишень», каже, «свої линтварі, або там сукно» (він і кравецьке діло вмів) і зшпорта (свитину або кожух).
Наму́ляти, -ляю, -єш, гл. = намулити.
Покута, -ти, ж.
1) Покаяніе. Де гріх, там і покута.
2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи?
Прогнівляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прогнівити, -влю́, -ви́ш, гл. Гнѣвать, прогнѣвать, разсердить. Не так то отцевої і матчиної молитви прохати, як її прогнівляти. Милосердного гріхами прогнівляли. Ой десь же ми, да милі братця, да Бога прогнівили, що у неділеньку до схід сонця горілочку пили.
П'ядити, -джу, -диш, гл. 1) Мѣрять п'я́ддю. 2) О гусеницѣ геометра: ползти. П'ядит усениця. 3) Стремиться, достигать, добиться.
Роговня, -ні, ж. Въ волынкѣ: рожекъ козы, прикрѣпленный къ концу трубки.
Скіпщина, -ни, ж. Извѣстная часть урожая, достающаяся соучастнику въ обработкѣ земли. Беруть землю за скіпщину у панів.
Тісто, -та, с.
1) Тѣсто. Прилип, як сліпий до тіста.
2) У кожевниковъ: смѣсь пшеничныхъ крупъ, кукурузной муки и соли, каковой смѣсью посыпается при обработкѣ кожа. Ум. тістенько, тістечко, тістонько, тісточко.
