Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здоліти

Здолі́ти, -лі́ю, -єш, гл. = здолати. Я або втоплюся, або що! Я так жити не здолію. МВ. ІІ. 126. Хто не здоліє озватись ділами, хай обізветься німими сльозами. К. ХП. 43.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 146.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДОЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДОЛІТИ"
Безувірів, -рова, -ве Принадлежащій безувір'у. Cм. бузувірів.
Випрацювати, -цюю, -єш, гл. Заработать тяжелымъ трудомъ.
Довіря́ння, -ня, с. Довѣріе.
Здвиг, -гу, м. 1) Стеченіе, скопленіе. В Почаєві на Зелені свята — такий здвиг! Могил. у. 2) Праздникъ Воздвиженія Креста Господня, 14 сентября. МУЕ. III. 48.
Навпрачки́ нар. Напрямикъ, прямикомъ, прямо. Екатерин. у. Слов. Д. Эварн. Cм. навпростець.
Пошкарубитися, -блюся, -бишся, гл. = пошкарубіти.
Примівка, -ки, ж. Поговорка, пословица, приговорка. Страхи на ляхи, — ся примівка од нас перейшла і до ляхів. Ном. № 871. Пиймо горілку, маймо примівку, маймо примо́вля: дай, Боже, здоровля. Чуб. V. 1100.
Репалка, -ки, ж. То-же, что и ковзалка, на которой парни и дѣвушки скользятъ попарно, взявшись за руки. КС. 1887. VI. 482.
Розмугикатися, -каюся, -єшся, гл. Напѣвать подъ носъ пѣсню.
Цвайка, -ки, ж. Длинная жердь, которою плотовщикъ въ случаѣ надобности придерживаетъ плотъ у берега. Шух. I. 182. Вх. Зн. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗДОЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.