Верстати, -таю, -єш, гл. — дорогу, путь. Держать путь. По морю простий путь верстають судна. Коней на-взаводах день і ніч держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Зібралися повки його на мене, верстаючи далекую дорогу.
Живете́нь, -тня, м. Подпочва. Cм. живець 2.
Зажи́рливий, -а, -е. 1) Прожорливый. Старенький панотець толкував одному панові, од чого то є такі инші зажирливі. 2) Алчный, любостяжательный. До дітей своїх був зажирливий. Cм. зажиракуватий.
Класти, -кладу, -де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. . 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. 5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. 6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. 7) — вариво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. 8) — ко́пу. Копнить. 9) — межу. Проводить межу. 10) — нитку. Забрасывать неводъ. 11) — присади. Прививать прищепы. 12) — скирту. Метать скирду, стогъ. 13) — хату. Строить избу, домъ. 14) — честь на собі. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. 15) — до міри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. 16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать.
Мі́ждо пред. = межи. Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один против одного.
Наїмли́ти, -лю́, -лиш, гл. = наямлити. Наїмлила у Н. грошей.
Посуконний, -а, -е. Состоящій изъ чистыхъ шерстяныхъ нитокъ (о сукнѣ). Посуконне сукно.
Прийомний, -а, -е. Гостепріимный. Там для хліба-соли прийомний чоловік.
Рільник, -ка, м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ.
Татарка, -ки, ж.
1) Татарка. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. 2) Раст. Allium fistulosum L.
3) Пшеница арнаутка. На св. Марка ранній овес, а пізня татарка.
4) Сортъ дыни.
5) Смушковая шапка съ съуженнымъ плисовымъ верхомъ. Ум. татаронька, татарочка.
