Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кара

Кара, -ри, ж. 1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263. 2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Мет. 57. Ум. каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 219.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРА"
Ганчарище, -ща, м. Ув. отъ гончарь. Грин. ІІІ. 683.
Ґалама́ґати, -ґаю, -єш, гл. 1) = Ґаджалаґати. Вх. Зн. 13. 2) Вздоръ говорить. Не буду казать, нічого ґаламаґать язиком: не чув, хоч і був там. (Залюбовск.).
Досу́нути, -ся. Cм. досувати, -ся.
Зневолення, -ня, с. Лишеніе свободы; принужденіе.
Кавалець, -лця, м. Ум. отъ кавал
Кормилюд, -да, м. Въ загадкѣ: мельница. Біжить обходисвітка, з шумом крутить кормилюда руки. ХС. III. 65.
Крихкість, -кости, ж. Хрупкость, ломкость. Желех.  
Огород, -да, м. Огородъ. Високії огороди, — капуста не родить. Чуб. V. 147. Ум. огоро́дець. Cм. горо́д.
Поросквітчуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Снять вѣнокъ, цвѣты съ своей головы (о многихъ).
Фітчик, -ка, м. = фітик. Вх. Лем. 477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.