Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карбіж

Карбіж, -жа, м. Нарѣзки на деревѣ для счета, для отмѣтки предмета и пр. Вас. 155, 174. По пальцях тож не розлічу... Над карбіжем тож не трудилась. Котл. Ен.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРБІЖ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРБІЖ"
Боркотун, -на, м. = буркотун.
Гвинтовка, -ки, ж. Винтовка. Стор. II. 12.
Закупний, -а, -е. закупні куми́ = окупні куми́. Мил. 22.
Могти́ся, -жеться, гл. безл. Мочься. Не так жий, як хочеться, а так, як можеться. Чуб. І. 251.
Паламарський, -а, -е. Пономарскій.
Подомишлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. = подомірковуватися.
Попомуштрувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Поучить достаточно долго военнымъ пріемамъ. 2) Поучить вообще. Ось я тебе попомуштрую, не так, як в бурсі. Шевч. 501.
Призра, -ри, ж. Подозрѣніе. Левч. 108. при́зру на кого мати. Подозрѣвать кого. Подольск. г.
Рудь, -дя, м. = рудько. А ти, котку-рудю, та вимети грубу. Мил. 43.
Спричинуватіти, -тію, -єш, гл. = спричи́нитися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРБІЖ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.