Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

караулити

Караулити, -лю, -лиш, гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАУЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАУЛИТИ"
Безмежність, -ности, ж. Безграничность, безпредѣльность. Желех.
Завози́тися, -жу́ся, -зишся, гл. Затаскаться, загрязниться.
Зловжиток, -тку, м. Злоупотребленіе. Башт. 39.
Песький, -а, -е. Собачій. Пустіть! — кричить Рябко, — не будь я песький син, коли вже вдержу більш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 82). Отже песька дитина тобі вже й до роботи не кидається. Левиц. І. 277.
Поперейменовувати, -вую, -єш, гл. Переименовать (во множествѣ).
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. пугарчик.
Роспоряжати, -ся, гл. = роспоряджати, -ся.
Сояшниця, -ці, ж. = соняшниця. Чуб. І. 114.
Троскотати, -чу́, -чеш, гл. Кричать, кокотать (о курицѣ). Шейк.
Форкання, -ня, с. Фырканіе. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАУЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.