Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

караяч

Караяч, -чу, м. Раст. Чернокленъ. Терск. обл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Вершнюк, -ка, м. = верхоляк. Вх. Пч. II. 8.
Зажи́ваний, -а, -е. Бывшій въ употребленія.
Запомогти́ся, -жу́ся, -жешся, гл. 1) Помочь себѣ. Він тим не запоможеться. Н. Вол. у. 2) Разбогатѣть, разжиться. Запомігся дуже N: має теперка з тисячу карбованців. Камен. у.
Командувати, -дую, -єш, гл. Командовать. Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і немає. Рудч. Ск. І. 107.
На́взнак нар. Навзничъ. Він так і впав навзнак. ЗОЮР. І. 260.
Недогляд, -ду, м. Недосмотръ. Сим. 198.
Обняти, -ся. Cм. обіймати, -ся.
Поприпізнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Запоздать (о многихъ).
Спориня, -ні, ж. Прибыльность, умноженіе. Угор.
Чижмар, -ра, м. Сапожникъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАЯЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.