Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

караяч

Караяч, -чу, м. Раст. Чернокленъ. Терск. обл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Блазенський, -а, -е. Шутовской, дураческій. К. Дз. 175.
Гнуздечка, -ки, ж. Ум. отъ гнузда.
Дорожи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Цѣнить. Нас дорожят більш, аніж їх, дарма, що вони пани. Харьк.
Зга́рячу нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся. Шевч. 293.
Натужати, -жаю, -єш, гл. Гнать лошадь сверхъ силъ ея. Ми, їдучи, не натужали коня. Волч. у. (Лободовск.).
Отепер нар. = оттепер. Отепер же я тебе з'їм, кобило. Рудч. Ск. І. 7. Ум. отепе́рки. Грин. III. 340.
Панаджин, -на, м. Земельное наслѣдство. Вх. Зн. 46.
Підсукати Cм. підсукувати.
Порозчісувати, -сую, -єш, гл. Расчесать (во множествѣ).
Чепаритися, -рюся, -ришся, гл. Раскарячиваться. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАЯЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.