Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

караяч

Караяч, -чу, м. Раст. Чернокленъ. Терск. обл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Ага́кало, -ла, с. и м. Только и отвѣчающій утвердительно: ага́. От цей ще мені агакало! или: От це ще мені агакало!
Бибак, -ка, м. Вередъ. Угор.
Воркотуха, -хи, ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Стор. 11. 216. Жила Аматина там нянька.... скупа і зла і воркотуха. Котл. Ен. IV. 42.
Галайкотіти, -кочу, -тиш, гл. = галайкати. Желех.
Дзвінкоголо́сий, -а, -е. Звучный. К. МХ. 40.
Нудний, -а, -е. 1) Скучный; томительный. Бодай же кінець ваш був нудний та гіркий! Ном. № 3710. Нудна моя у полі робота. Грин. III. 276. 2) Приторный. 3) Тошный.
Павкати, -вчу, -чеш, гл. О перепелѣ: кричать. Вх. Лем. 446. Cм. підпідьомкати.
Піддержати Cм. піддержувати.
Побештати, -таю, -єш, гл. Выругать, выбранить (многихъ).
Уздогін нар. см. на-вздогін.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАЯЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.