Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карлючити

Карлючити, -чу, -чиш, гл. Кривить, искривлять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЛЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЛЮЧИТИ"
Бляшаний, -а, -е. 1) Жестяной. 2) О крышѣ: желѣзный. Палати.... з бляшаною покрівлею. Мир. ХРВ. 103.
Зброди́ти, -джу, -диш, гл. 1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать слѣдами, оставить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Чуб. V. 212. Худоба збродила луку. Вх. Лем. 418.
Зга́яти, -гаю, -єш, гл. О времени: по терять, пропустить. Не дооремо сьогодні, бо пів-дня згаяли, поки плуг поладнали — поламався. Харьк.
Клюква, -ви, ж. = ключина 2. Вх. Зн. 26.
Клюпач, -ча́, м. Рычагъ, на которомъ ходитъ въ ножной ступѣ боекъ. Шух. I. 161.
Непривітний, -а́, -е́ Непривѣтливый.
Припоручати, -ча́ю, -єш, сов. в. припоручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Припоручаю тобі твого брата. Г. Барв. 406.
Рожівка, -ки, ж. 1) = рожа? Щипліте рожівку. Чуб. IV. 280. 2) Родъ писанки съ орнаментомъ въ видѣ розы; различаются рожівка сторчова и бокова. КС. 1891. VI. 374.
Чиноватний, -а, -е. 1) чи́новатна листва. Частъ сновалки, при помощи которой дѣлаются чини. МУЕ. III. 15. 2) — міток. Міток, въ которомъ одно пасмо имѣетъ 30 нитокъ вмѣсто 60. МУЕ. ІІІ. 14.
Шовковать, -ті, ж. Раст. Conferva rivularis. Вх. Пч. II. 30.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРЛЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.