Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карда

Карда, -ди, ж. Желѣзная щетка, которою расчесываютъ шерсть или лень.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРДА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРДА"
Жарту́н, -на, м. = жартівник.
Забагни́ти, -ся. Cм. забагнювати, -ся.
Зубря, -ря́ти, с. Зубренокъ. Вх. Пч. II. 5.
Каламарь, -ря, ж. 1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Пузырекъ. 3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. Ум. каламарчик.
Коректа, -ти и коректура, -ри, ж. Корректура. Желех. Так потно видержена коректура, що цур йому. О. 1862. V. Шевч. 4.
Лабатий, -а, -е. Съ большими лапами. Желех.
Неспроможність, -ности, ж. = неспромога. Неспроможність гіркая. МВ. (КС. 1902. X. 45).
Перелетіти Cм. перелітати.
Удовки, -вок, ж. Раст. веселые глазки, Flos trinitatis.
Усуціль нар. Цѣликомъ, вполнѣ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРДА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.