Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

караки

Караки, -ків, мн. Мѣсто, гдѣ стволъ дерева раздѣляется на двое. Як насіла у літі сарана, ню де гілля, або караки, то геть усе поламала.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАКИ"
Багнюка, -ки, ж. = багно. Так лаяти болото почала: «Отце потная багнюка!» Греб. 369.
Вигатити Cм. вигачувати.
Гарнасся, -ся, с. Смятая, скомканная солома, трава, вообще — скомканныя, смятыя веши. Саме гарнася, — доброї трави нема. Вх. Лем. 402.
Губокопи́лка, -ки общ. Тотъ, который часто губи копилить, т. е. сердится или важничает. Конст. у.
Дроби́нник, -ка, м. 1) Пастухъ гусей. 2) Дворъ и хлѣвъ, гдѣ содержать домашнюю птицу.
Мазлю́ка, -ки, об. Некрасивый человѣкъ. От такий мазлюка, а теж до дівчат. Екатерин. у. Слов. Д. Эварн.
Скарбниця, -ці, ж. Денежный сундукъ, касса, казнохранилище. К. ЦН. 237. К. ЧР. 427. До мене пишуть про царську корону, що ніби в князя Василя в скарбниці лежить-блищить на золотій полиці і сяєвом підземний склеп сповняє. К. ЦН. 249.
Статурний, -а, -е. 1) Стройный. 2) Складный, складно, красиво сдѣланный, имѣющій фасонъ. Мнж. 163, 192.
Стрихіль, -ля, м. У кожевниковъ инструментъ для растягиванія кожи. Лебед. у. (Лобод.). Cм. стріхіль, стрихулець.
Филозофичний, -а, -е. Философскій. К. Гр. Кв. 28. Филозофичні.... книжки. О. 1861. XI. 104.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.