Вихитуватися, -туюся, -єшся, гл. Покачиваться. Замість щоб робити, вона на гойдальці вихитується.
Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Захоп, -пу, м. Захватъ.
Її, їй, мѣст. Родит., винит. и дат. пад. отъ вона.
Осичина, -ни, ж. Осиновое дерево. Осичина тим труситься, що на єї Скаріот повісився. Осичино, березино, чом не гориш, тільки куришся? а матері твоїй осичина! Брань: пожеланіе, чтобы мать бранимаго была пробита, какъ вѣдьма, осиновымъ коломъ.
2) Осиновый лѣсъ. Ой ліс-осичина, в тебе жінка позичена. А в липині та в осичині, там староста траву косить.
Підпіячити, -чу, -чиш, гл. Подкутить. Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили.
Посапувати, -пую, -єш, гл. Выполоть сапо́ю.
Посвячувати, -чую, -єш, сов. в. посвяти́ти, -чу́, -тиш, гл. Посвящать, посвятить, освятить. Як будете посвячувати, посвятіть і моє. Посвятить хату.
Сороківець, сороко́вець, -вця, м. Монета различной цѣнности: а) двадцать коп. б) сорокъ крейцеровъ. А пани ся чудували — кілько має грошій! Не пасе він чтирі роки ні кози, ні вівці, лише прятав у кобівку білі сороківці. Дали йому сороківця, він думав, що червінця. Ум. сорокі́вчик.
Струнистий, -а, -е. Струноподобный.