Жаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. 1) Пугаться, страшиться. Жахається і втікає, ні слова не сказавши парубкові. Кв. І. 23. Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покутя тримайсь. Ном. № 722. Отце жахається, як жид Христа. Ном. № 4371. 2) Съ испугу вздрогнуть, особенно во снѣ. Зо сну жахається. Ном. № 11352. І страху не раз набрався, аж крізь сон жахався. Св. Л. 37. Улюбився у дівчину, що й зо сну жахаюсь. Чуб. V. 25.

Кватира, -ри, ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко... й на кватирі стали. Стор. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш. 3) Форточка въ окнѣ. Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку. АД. 74. 4) Фаза луны. Чуб. І. 10. Ум. кватирка, квати́ронька, кватирочка. Поїдемо у Москву на кватироньки стояти. Відчинила кватироньку. Грин. III. 308. А я шовком вишиваю, в кватирочку виглядаю. Шевч. 196. Подай, подай крізь кватирочку руку! Мет. 7. Ой одсуне спідню кватирочку. АД. II. 73. Cм. квартира, кватера, кватиря.

Ля́мка, -ки, ж. Ум. отъ ля́ма.

Настановити, -ся. Cм. настановляти, -ся.  

Неозорно нар. Необозримо, безъ конца. Зайвої землі лежало неозорно перед тобою і за тобою. Мир. ХРВ. 80.

Павлик, -ка, м. 1) Улитка садовая. Helix. Павлику-равлику, вистав ріжки на чотирі стежки. 2) Кружка глиняная. Лохв. у. 3) Обувь изъ цѣльнаго куска кожи (б. ч. свиной), загнутаго въ видѣ башмака или туфли. Вас. 162.

Поверхниця, -ці, ж. 1) У гуцуловъ: толстая суконная онуча — вторая изъ трехъ, наматываемыхъ на ногу. Шух. І. 138. 2) Попона поверхъ сѣдла. Вх. Зн. 61. Ум. поверхничка.

Подавати, -даю́, -є́ш, сов. в. подати, -дам, -даси, гл. 1) Подавать, подать. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Ном. № 13. Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Мет. 86. Подай, мила, свою білу ручку. Мет. 261. 2) Давать, дать. Він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. Йому подам на суд увесь мій побит. К. Іов. 27. Він подавав кожному в руку. Рудч. Ск. І. 67. Подавав серпи їм золотії. АД. І. 81. Подати милостиню. Кв. На церкву подав. Г. Барв. 208. — до рук. Вручать, вручить. — звістку. Извѣщать, извѣстить. Левиц. І. 57. Мил. 217. — рушники. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. 3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на поталу — Cм. глум, потала. 4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала. О. 1862. IX. 111. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. О. 1861. IV. 96. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавали, та ніким подать. Мил. 182. подати мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному. ЗОЮР. І. 6. 5) — голос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос. 6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає. Зміев. у. 7) Подало му. О больномъ: ему лучше. Угор.

Проседіти, -джу, -диш, гл. = просидіти.

Скупій, -пія, м. = скупарь. Вх. Зн. 46.