Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карлуватий

Карлуватий, -а, -е. Приземистый.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЛУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЛУВАТИЙ"
Білість, -лости, ж. Бѣлизна. Желех.
Воробчиха, -хи, ж. = воробиця. Желех.
Домалюва́тися, -лю́юся, -єшся, гл. Дописать красками до чего нибудь.
Загокли́вий, -а, -е. Заикающійся.
Нечулість, -лости, ж. Безчувственность, нечувствительность.
Півголий, -а, -е. Полуобнаженный. Желех.
Прізвисько, -ка, прізвище, -ща, с. 1) Прозвище, прозваніе. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 2) Фамилія. Як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. Ч. ЧР. 13. ha прізвисько, прізвище. По фамиліи, по прозванію. Я зі Львова попівна, на прізвисько Карпівна. Гол. І. 73. Ѳома, на прізвище Дидим. Єв. І. XI. 16.
П'яництво, -ва, с. Пьянство.
Скнарий, -а, -е. Скупой, скаредный. К. Розм. 11. 50.
Фараґівча, -чати, с. Топорикъ. Вх. Зн. 74.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРЛУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.