Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карасик

Карасик, -ка, карасичок, -чка, м. Ум. отъ карась.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАСИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАСИК"
Бесіда, -ди, ж. = беседа. Бесіди богато, а розуму мало. Фр. Пр. 27. Ой чия ж то бесіда тут вечеряє весела. X. Сб. ѴІІ. 425.
Ветуля, -лі, ж. = ватуйка. Вх. Уг. 230.
Виметати, -таю, -єш, гл. Набросать, возвести, насыпать. Щоб мені та виметав високу могилу. Гол. І. 221.
Гамановий I, -а, -е. Относящійся, принадлежащій I. гаману.
Глиб, -бу, м. Глубина, глубь. Кинулась на самий глиб. МВ. І. 144. Велика риба на глибу ходить. Лебед. у. Піймати чорного линка з глибу. Грин. II. 322.
Здерев'Яні́лий, -а, -е. Одеревенѣлый.
Ладожник, -ку, м. Бодяга, Spongilla. Мнж. 184.
Росомаха, -хи, ж. Звѣрь: россомаха. КС. 1882. VIII. 377.
Сокирка, -ки, ж. 1) Ум. отъ сокира. 2) мн. Раст. a) Delphinium consolida L. ЗЮЗО. І. 175. б) Vicia sepium L. ЗЮЗО. І. 141. в) Delphinium ajacis L. Мил. 35. ЗЮЗО. І. 121. г)городні. Matthiola annua. Вх. Пч. І. 11. 3) мн. Родъ узора въ вышивкѣ.
Усю́січко, нар. = Усю́сінько.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАСИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.