Перейти до вмісту
Словник Грінченка

карбач

Карбач, -ча, м. 1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем оббивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. І. 218. 2) Жгутъ въ игрѣ. Мил. 56.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.