Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карбувати

Карбувати, -бу́ю, -єш, гл. 1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы. Харьк. г. 2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували. 3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла. О. 1861. VII. 3. 4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Гол. І. 147. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі. К. Бай. 39.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРБУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРБУВАТИ"
Березник, -ка, м. Березовый лѣсъ, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Кв. Ум. березничок. Бігла теличка з березничка. Чуб. ІІІ. 479. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках. Грин. ІІІ. 543.
Же́вжичок, -чка, м. Ум. отъ жевжик.
Збря́зкнути, -ну, -неш, гл. Скиснуть (о молокѣ). Як через ніч постоє (молоко), то збрязкне. Камен. у.
Неписьменний, -а, -е. Неграмотный.
Обтекти Cм. обтікати.
Опукуватий, -а, -е. = опуклий. Бочка опукувата. Волч. у.
Отцевський, -а, -е. = отцевий. Отцевського хліба-соли з упокоєм уживати. Грин. III. 693.
Продай, -даю, м. = продаж. На продай — для продажи. Вх. Лем. 457.
Тогобочанин, -на, м. Живущій на той сторонѣ рѣки.
Цариночка, -ки, ж. Ум. отъ ца́рина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРБУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.