Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карабін

Карабін, -на, м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. І. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБІН"
Глодянка, -ки, ж. Каменная соль. Я даю сіль-глодянку скотині. Харьк. г.
Критник, -ка, м. Кровельщикъ. О. 1862. IX. 8. Він майстер був — критник. О. 1862. VIII. 7.
Ло́цот, -та, м. Раст. Caltha palustris.
Окрімність, -ности, ж. Отдѣльность.
Прицяпати, -паю, -єш, гл. Примочить, побрызгать. Вх. Лем. 457.
Сестрівниця, -ці, ж. = сестріниця. Грин. ІІІ. 109.
Сіроманок, -нка, м. Сѣрый волкъ. Ой волики-сіроманки, чом ви не орете? Шух. І. 1.99.
Скупуватий, -а, -е. Скуповатый. Ой казали, що свати багаті, аж вони скупі, скупуваті. Мил. 157.
Сукрутки, -ків, м. мн. На ниткахъ ссучившіяся мѣста. Нитка у сукрутки збігається. Н. Вол. у.
Уважувати, -жую, -єш, гл. Замѣчать, примѣчать. Вх. Лем. 476.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАБІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.