Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карафа

Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАФА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАФА"
Ди́нда, -ди, м. Шатунъ.
Зрівноважити, -жу, -жиш, гл. Уравновѣсить. К. ЦН. 185.
Корчів, -чо́ва, м. = корчага. Вх. Зн. 28.
Наголо́шувати, -шую, -єш, сов. в. наголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Провозглашать, провозгласить. Як би я знав, то наголосив би тебе дохтором на сході. Ромен. у. 2) Дѣлать, сдѣлать удареніе въ словѣ. Желех. 3) Только въ сов. в. Навопить, напричитывать. Наголосила повну голову.
Накі́льчитися Cм. накільчуватися.
Підсприсувати, -сую, -єш, гл. Подставить спрису. (Cм.) Гайсин. у.
Понахапувати, -пую, -єш, гл. Нахватать (во множествѣ).
Пристосовувати, -вую, -єш, сов. в. пристосува́ти, -су́ю, -єш, гл. Примѣнять, примѣнить.
Рівноваговий, -а, -е. Равновѣсный, равнозначущій. Дві рівновагові половині спасенної ассоціяції «капитала» з працею і работи розумової з работою мускульною. К. Кр. 20.
Удуд, -да, м. = одуд. Вх. Пч. ІІ. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАФА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.