Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каракати

Каракати, -тів, м. Короткіе сапоги. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАКАТИ"
Валькир, -ру, м. = алькир. Чуб. VII. 382.
Витлумачити, -чу, -чиш, гл. Объяснить.
Гойове Листя с. раст. Plantago lanceolata. Вх. Лем. 404.
Законтрактува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Принять по контракту.
Непитущий, -а, -е. Непьющій. Непитущий зроду. Мир. Пов. І. 157.
Похававкати, -каю, -єш, гл. Покричать (о перепелѣ).
Середохрестя, -тя, с. 1) Крестопоклонная недѣля. Грин. II. 93. Аж ось зараннє стало сонечко припікати, неначе о правій середі, а ще тілько середохрестє. Кв. 2) Мѣсто, гдѣ расходятся дороги. О. 1862. IX. 69.
Скаба, -би, ж. Полоса желѣза. Славяносерб. у.
Смиренний, -а, -е. Смиренный. Смиренного возносять на високість. К. Іов. 12.
Смолі, -лів, м. мн. Сопли. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.