Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карк

Карк, -ка, м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРК"
Гилька, -ки, ж. = гилка.
Двійне́сенький, -а, -е., Ум. отъ двійний. Як проїхав козаченько да повз ворота, ворітечка двійнесенькі, роздвойтеся. Чуб. V. 776.
Джинджор, -ру, м. и джинджора, -ри, ж. Раст. Gentianae. Лв. 99.
Загнізди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Сдѣлать себѣ гнѣздо. Татари..... степові орлята, що загніздились по-над морем Чорним. К. МБ. XI. 154.
Залупи́ти, -ся. Cм. залуплювати, -ся.
Луба́рь, -ря, м. Выдѣлывающій короба для рѣшетъ. Радом. у.
Ма́тушчин, -на, -не. Принадлежащій попадьѣ, игуменьѣ.
Обшахрати, -ра́ю, -єш, гл. Обмошенничать.
Шкло, -ла, с. = скло. Шкло як роблять, до розпалюють тим огнем, шо од блискавиці загориться. Чуб. І. 93. Ум. шке́льце.
Шматка, -ки, ж. = шмата. Обвинути сирівцевою шматкою. ЕЗ. V. 210.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.