За́йвий, -а, -е. Лишній. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. За́йва мо́ва. Лишнія слова. О, я зайвої мови не люблю. За́йва годи́на. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду.
З'їзд, -ду, м. Съѣздъ. Аж там такий з'їзд — повен двір.
Лі́рників, -кова, -ве Принадлежащій лірник'у.
Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Любо й неньці, як дитина в честі. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Невольники лежять, простягшись любо. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Тихенько й любенько день мине. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком.
Направе́ць нар. Направо.
Оздобити, -блю, -биш, гл. Украсить.
Поночіти, -чіє, гл. безл. Темнѣть вечеромъ. Уже стало поночіти, як ми рушили додому. Хай ще більш поночіє.
Посохти, -ну, -неш, гл. Высохнуть. Земля посохла була — от він її змочив. Инше насіння, посходивши, посохло.
Славити, -влю, -виш, гл. Говорить, разсказывать. Славили, що колись то вона і багачка була. Чи справді він такий, як славлять? 2) Прославлять.
Стебнувати, -ну́ю, -єш, гл. Строчить.
