Бервення, -ня, с. соб. Бревна; стволы и сучья деревъ, наносимые водой.
Водву́д, -да, м. = одуд.
Гнести, гнету, -теш, гл. = Гнітити 1 и 2.
Жба́нок, -нка, жба́нчик, -ка, жба́нчичок, -чка, м. Ум. отъ жбан.
Засті́лля, -ля, с. Мѣсто за столомъ. Пусти, пусти, Івасеньку, із застілля, та погляжу я по надвір'ю. Сидять по застіллю. Ум. засті́ллячко. Сами сидять по застіллячку.
Клевцур, -ра, м. Неуклюжій и неповоротливый человѣкъ большаго роста.
Льот, -ту, м. = літ. Пізнати сову по льоту. Здоров'я льотом вилітає, та по воловому вертає. За твоїм льотом і ми полетіли і вже не згорнемо крил.
Перехід, -хо́ду, м. 1) Переходъ, переправа. Нема льоду, нема льоду, нема й переходу, коли тобі люба мила, — бреди й через воду. То поляки через три ріки три переходи мали. 2) ? Переходом в чистім полі зацвіли волошки. 3) Припадокъ падучей болѣзни, эпилепсія. У дѣтей: родимець, сильныя судороги.
Притулятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. притулитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Прижиматься, прижаться. Дитинка притулилась до матері. Также о душевномъ состояніи: Нема в мене родиноньки, — Ні до кого притулитися.
2) Находить, найти пріютъ, пріютиться. Сам зостався серед хати, не знав куди притулитись. Аж ось дав мені Бог притулитись до 'дної вдови убогої. Де сирота безрідний притулиться? Де захисток собі знайде?
3) Прислоняться, прислониться; приставать, пристать. Притулюся плечима й до груби. Так уже воно притуляється, як горбатий до стіни.
Скрипаль, -ля, м. Скрипачъ. Пішов тоді скрипаль по селах, грає та й грає.
