Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Дзиґ! меж. Звукоподражаніе свисту кнута, волчка, тиканью часовъ.
Здігна́ти, здожену́, -не́ш, м. = здогнати. Від одного втік, а другого не здігнав.
З'єрети́чити, -чу, -чиш, гл. Сдѣлать еретикомъ. З'єретичені пани.
Навздогі́н нар. Въ погоню, въ догонку. Як ухватить горлиця макогін да побіжить за припутнем навздогін.
Перепій, -по́ю, м.
1) На свадьбѣ: обрядовое выпиваніе за здоровье молодыхъ, сопровождаемое подарками.
2) Тотъ, кто участвуетъ въ перепої. Братіку-перепою, перепий щастя — долю! — Що маю, — перепиваю, щастя-долі не вгадаю. Cм. еще перепієць 2.
3) Перепой. Охриплий з перепою голос. Спить батенько з перепою.
Покицяння, -ня, с. Въ игрѣ въ жмурки: прикосновеніе къ играющему. Cм. покипяти.
Пробу меж. = пробі. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней.
Прошиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. проши́тися, -ши́юся, -єшся, гл.
1) Прошиваться, прошиться.
2) Проникать, проникнуть, пролѣзть. Я вночі сюди прошилась, ніби муха.
Розгейкатися, -каюся, -єшся, гл. = розгайкатися.
