Ґра́йцарь, -ря, м. = Ґрейцар. Виняв та й дав ґрайцарь.
Жи́дів, -дова, -ве Принадлежащій еврею.
Заверга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. заве́ргнути, -ну, -неш и заве́ргти, -ве́ржу, -жеш, гл. Забрасывать, забросить, закидывать, закинуть. Прала дівойка хусти на леду, прийшов до неї красний молодець:... «Я ті, дівойко, хусти розмечу». — Як ти розмечеш, я сі позберау. «Я ті, дівойко, праник завержу». — Як ти завержеш, а я сі найду.
Машкара́, -ри́, ж. 1) Маска. А в нас є машкара. Хто ж його обікрав? — Бог його знає. Якісь, каже, замурдовані люде. Понадівали машкари, пов'язали гаразденько всіх, та й забрали що знайшли. 2) Харя, рожа, уродина. Бо ти того любиш, що красний із тварі; почкай, може достанеш страшную машкару.
Муж, -жа, м. 1) Мужъ. Ой там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада. 2) Мужъ, супругъ. Ги не будеш мені мужем, я тобі жоною.
Наму́читися, -чуся, -чишся, гл. Намучиться, измучиться. Доки не намучиться, доти не научиться.
Нищота, -ти́, ж. Нищета.
Підвір'я, -р'я, с. Мѣсто занятое дворомъ, дворъ. Пішли вівці по підвір'ю. Колись і на моїм підвір'ї буде болото.
Протопопівна, -ни, ж. Дочь протоіерея. Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні.
Убожство, -ва, с. Убожество. Той же зоставсь ув убозстві, а йому фортуна на войні послужила.
