Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калатайло

Калатайло, -ла, с. Колокольчикъ изъ дерева, который вѣшаютъ воламъ на шею, колотушка. Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола. Левиц. І. 206. Як був Сидір та Михайло та зробили калатайло: куди ідуть, калатають, та нікого не питають. Н. п. Піп у дзвін, а чорт в калатайло. Ном. № 2650.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАТАЙЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАТАЙЛО"
Башта, -ти, ж. 1) Башня. Лукаш. 110. Змурував високу багату. Грин. І. 128. Михайлик — лицарь був, да як зійшов на башту, да пустив з лука стрілу. ЗОЮР. I. 3. 2) Старая толстая ель. Шух. І. 177. Ум. баштонька, башточка.
Булатовий, -а, -е. = булатний. Палаш.... булатовий. Драг. 264.
Вимогчи, -жу, -жеш, гл. = вимогти.
Кіпно нар. Потеплѣло, оттепель на дворѣ; грязно (отъ растаявшаго снѣга). Желех.
Парубча, -чати, с. Не вполнѣ взрослый парень.
Перепіти, -пію, -єш, гл. = переспівати. Ой що вміли, перепіли, — співайте сами. Рк. Макс.
Півкондійка, -ки, ж. Полуендова. Котл. Ен.
Повтинати, -на́ю, -єш, гл. Отрубить (во множествѣ). Повтинати пальчики. Чуб. III. 63.
Тесельчик, -ка, м. Ум. отъ тесля.
Хробачний, -а, -е. Червивый, изъѣденный червями. Хробачна сливка. Вх. Лем. 479.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛАТАЙЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.