Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калина

Калина, -ни, ж. 1) Раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Мет. 93. Ой у лузі на калині зозуля кувала. Мет. 97. 2) Дѣвство, а также кровавый знакъ на сорочкѣ послѣ перваго совокупленія. Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носили: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв'язала, за всіх тому Іванку держала. Чуб. IV. 451. калину ламати — въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство. калину стратити. Потерять дѣвственность. 3) Названіе вола или коровы темнокрасной масти. КС. 1898. VII. 41. Kolb. І. О5. Ум. кали́нка, кали́нонька, кали́ночка. Зашуміла шабелька, як в лузі калинка. Н. п. Ой у лузі калинойка, там дівчина походила, калинойку поломила. Чуб. III. 472. Зацвіла калинонька в лузі. Чуб. V. 63. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти. Н. п. Ой припну я коня коло калиночки. Гол. Ла зацвіла калинонька к Роздву... У нашої Мар'юхни на подолі. Чуб. IV. 445.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛИНА"
Бовгарка, -ки, ж. Загонь для скота, то же, что и загорода. Шух. І. 186.
Відгетькатися, -каюся, -єшся, гл. Избавиться, отдѣлаться отъ чего. Чим же Марко одгетькався од некрутства? Волч. у. (Лобод.).
Диби́ці, -би́ць, ж. мн. ум. отъ диби.
Дурно́та, -ти, ж. 1) Глупость. 2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.
Змогтися, -жуся, -жешся, гл. 1) Собраться съ силами. Я тебе доведу, голубко. Зможися, щоб іще гірше тобі не бут. МВ. (О. 1862. III. 43). Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирь. Ном. № 12026. Ух, і ззіла обух! коли б змогтись, та ще поволоктись — катав чоловік, маку дам. Ном. № 4841. 2) Устать, утомиться.
Консистент, -та, м. Употребляется болѣе во мн. ч. консисте́нти. Польскія войска, стоявшія постоемъ въ Украинѣ. Безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями. К. ЧР. 9.
Му́зьки, -зьок, ж. мн. Начесы. (К. 11. Михальчукъ).
Перевесник, -ка, м. 1) Сверстникъ, ровесникъ. Рк. Левиц. Він мій перевесник. (Залюб.). 2) = перелесник. А хиба ж ви не знаєте, до кого й тепер у нас на селі перевесник літає? Рк. Левиц.
Пообдиратися, -раємося, -єтеся, гл. 1) Ободраться (во множествѣ). 2) Оборваться (о многихъ). Як старці пообдиралися.
Ростикати, -ка́ю, -єш, сов. в. рости́кати, -каю, -єш, гл. Растыкать, растыкать, наткнувши, разставить. Ноги й руки ростикали по шляхах. Стор. МПр. 99.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.