Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каланиця

Каланиця, -ці, ж. Яма или ящикъ для разведенія извести. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАНИЦЯ"
Бойський, -а, -е. = бойківський. Желех.
Вирачкувати, -кую, -єш, гл. Излазить на четверенькахъ. Як упущу починок, і нема нікого — поки то намамраю! Иноді всю хату вирачкую. Сим. 236.
Де́белень, -ня, м. Крѣпкаго сложенія здоровякъ.
Дубрі́вка, -ки, ж. Ум. отъ дуброва.
Єдинома́терній, -я, -є. Единоутробный. Вони прийшли з Веніамином, його єдиноматернім братом. Оп. 77.
Капарство, -ва, с. 1) Жалкая жизнь. 2) Плохая работа. Желех.
Колування, -ня, с. Объѣздъ кругомъ, вмѣсто прямой дороги.
Підкрівний, -а, -е. Находящійся подъ самой кровлей. Шух. І. 91.
Попереговорювати, -рюю, -єш, гл. Тоже, что и переговорити, но во множествѣ.
Поцяткувати, -ку́ю, -єш, гл. Сдѣлать орнамента точками. Шух. І. 297.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛАНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.