Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калениця

Калениця, -ці, ж. Посуда, въ которой приготовляютъ глину для мазанья. Вх. Зн. 23.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЕНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛЕНИЦЯ"
Вішеляк, -ка, м. Повѣшенный. Вх. Лем. 399.
Вулік, -ка, м. = вулій.
Грю́кати, -каю, -єш, гл. Стучать, грохотать. Не грюкай дверима.
Домі́в нар. = додо́му. Жид з порожніми бербеницями верне домів. Федьк.
Зе́рнечко, -ка, с. Ум. отъ зерно.
Лазній, -я, -є. Въ выраженіи: лазня піч. Та часть печи, на которой просушиваютъ зерно, а зимою спятъ. Кіевск. у.
Ночовки, -вок и ночо́вочки, -чок, ж. мн. Ум. отъ ночви. 1) Малое корыто. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Залюбовск.
Погорінець, -нця, м. = погорілець. Вх. Лем. 451.
Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея. Вх. Уг. 271. Шейк.
Хляжниця, -ці, ж. Потаскуха. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛЕНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.