Болотавка, -ки, ж. = блисканка.
Ганебно нар. Позорно, постыдно.
Догря́катися, -каюся, -єшся, гл. Достучаться, а въ переносномъ смыслѣ: добиться, достичь, добыть. Де ж то він догрякався? Бач, прохав, і таки здобувся.
Дуплува́тий, -а, -е. = дуплавий. Великий дуб, та дупловатий. Був він (дуб) дуже товстий, дуплуватий.
Заволо́ка, -ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать.
Миша́р, -ря́, м. Мѣсто заросшее сорной травой.
Натхнути, -хну, -не́ш, гл. = надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука.
2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено!
Побутніти, -ні́ю, -єш, гл. Истлѣть, сгнить, заплесневѣть. Милий, милий, що тобі є? Же ті власки побутніли, білі личка почорніли.
Подейкувати, -кую, -єш, гл. Поговаривать. Ну, що подейкують про його. Люде подейкують, що подушного не буде. Чи сватають тебе, дівко? — Ні, не сватають, а тільки подейкують. Подейкували на Бульбу, що він ніби то украв, аж воно виявилось потім, що аж он хто.
Старовина, -ни, ж.
1) Старина. Бере живий жаль, як згадаєш старовину.
2) старовина. Старая матерія, старый матеріалъ, употребленный для новой одежды. Та хиба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків.
3) Шерсть старыхъ овецъ. Cм. стариця 3.
