Бадиляка, -ки, ж. Ув. отъ бадилина.
Безвітря, -ря, с. Безвѣтріе, затишье, штиль. Настало безвітря: млини не мелють — і борошна немає.
Викоріняти, -няю, -єш, гл. = викорінювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився.
Завідня, -ні́, ж. Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу.
Зато́вкувати, -кую, -єш, сов. в. затовкти́, -вчу́, -че́ш, гл. Приправлять, приправить толченымъ саломъ и зеленью. Жінко, вари, лишень, гречані галушки та сито їх із салом затовчи. Затовчений свіжим салом з зеленою цибулею і кропом куліш.
Наві́дувати, -дую, -єш, сов. в. наві́дати, -даю, -єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить; посѣщать, посѣтить, провѣдывать, провѣдать. Кого Бог любить, того й навідує. 2) Узнавать, узнать, гдѣ находится что-либо. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Ой на току, на току молотили хлопці, навідали куріпочку, накриту в коробці.
Наляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Налегать, налечь. 2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. 3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. 4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Стала к їх серцям велика туга налягати. Уже на нашу молоду журба налягла. 5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. 6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. 7) налягати на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго налягати на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: ж йде, а підтюпцем трюха. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. 8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому. 9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене?
Небіжчиця, -ці, ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали.
Поручник, -ка, м.
1) Поручитель. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний.
2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш.
Рябітися, -біюся, -єшся, гл. Виднѣться въ видѣ отдѣльныхъ пятенъ, точекъ. На горі, далеко за долиною.... щось рябілося, і не пізнати, чи люде ходили, чи товаряка паслась.
