Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

казатель

Казатель, -ля, м. Ораторъ, витія. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 207.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЗАТЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЗАТЕЛЬ"
Борінка, -ки, ж. Ум. отъ борона.
Ганебний, -а, -е. Позорный, безчестный, постыдный.
Грабі́ж, -жу́, м. 1) Грабежъ, ограбленіе. 2) Сборъ податей. Радом. у.
Зага́нити, -ню, -ниш, гл. Охулить.
Низенько, низесенько, нар. Ум. отъ ни́зько.
Піддрочити Cм. піддрочувати.
Повтікати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Убѣжать (о многихъ). Люде повтікали з хати. Рудч. Ск. І. 12. Були на масніші вареники, та в піст на вербу повтікали. Ном. 2) Вытечь (во множествѣ). Були річки — повтікали, були ставки — повсихали. Чуб. V. 540.
Спротивитися, -влюся, -вишся, гл. Опротивѣть, сдѣлаться противнымъ. Ти хочеш спротивитись самому Богу. Левиц. Пов. 91.
Терпкуватий, -а, -е. Терпковатый.
Торох, -ху, м. Стукъ, грохотъ. Що ж то за торох да по дорозі? Чуб. III. 213.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЗАТЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.