Брикливий, -а, -е. 1) Лягающій.
2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Ум. брикливенький.
Володіння, -ня, с. Владѣніе.
Лихува́ти, -ху́ю, -єш, гл. Злодѣйствовать.
Небожа, -жа́ти, с.
1) Племянникъ, племянница (ребенокъ). Зайдіть, лишень, то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала.
2) мн. Голубчики, милые. Хтіла б бранцями, небожатами, цілий світ звоювати.
3) мн. Употребляется подобно слову небіж 3. Такий мені, небожата, сон приснився (Алканъ-паша къ янычарамъ и рабамъ). Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать... Дознаються небожата, чия на вас шкура!.. Ум. небожатко, небожаточко.
Огняний, -а, -е. = огненний. Господь вигнав їх з раю огняною різкою. Широка огняна хвиля. огняна жертва. Всесожженіе.
Огурний, -а, -е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина.
2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Ум. огурне́нький.
Пробалувати, -лую, -єш, гл. ? Юж моя миленька за иншого пішла. Ней іде, ней іде, нехай пробалує, ней ю колька возьме, ней ся забанує.
Скребнути, -бну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай.
Смішно нар. Смѣшно. Хоч смішно, аби затишно.
Хвища, -щі, ж. Сильный холодный дождь или снѣгъ съ вѣтромъ. Там така хвища на дворі, шо й собаки поховались.
