Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каламарь

Каламарь, -ря, ж. 1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Пузырекъ. 3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. Ум. каламарчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАМАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАМАРЬ"
Вариста піч. Кухонная печь Затопила піч варисту. Мкр. Н. 20.
Гіргонія, -нії, ж. = жоржина. ЗЮЗО. І. 120.
Диб! меж. отъ глаг. дибати. Говорится маленькимъ дѣтямъ, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Харьк. у. Также и о взрослыхъ. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг, на його. Ном.
Индичка, -ки, ж. Индѣйка. Чуб. V. 636.
Консисторський, -а, -е. Консисторскій. Св. Л. 134.
Кроква, -ви, ж. Стропило. Яка кроква, така й лата — яка робота, така й заплата. Ном. № 10403. Положимо сволоки з зеленої осоки; поставимо крокви з жовтенької моркви. Н. п. Ум. кроківка, кроковця. Грин. III. 155. Поставлені кроковки. Мет. 119.
Мучни́к, -ка́, м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.
Обніж, -жі, ж. = обніжжя. Вже бжола за обніжжу летіла, гудучи. МВ. (О. 1862. І. 72).
Обріка, -ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.
Сонечко, -ка, с. 1) Ум. отъ сонце. 2) Насѣк. Божья коровка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛАМАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.