Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калач

Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 142
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛАЧ"
Бизівно нар. Несомнѣнно, навѣрно. Вх. Зн. 3.
Загорта́ти, -таю, -єш, сов. в. загорну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить. А скину я опанчу та ніжки загорну. Чуб. 2) Загребать, загресть. Загортай, мати, жар, жар! О. 1862. IV. 36. Кладуть у яму і загортають землею. ХС. IV. 40.
Каракуватий, -а, -е. Суковатый, съ наростами (о деревѣ) Черк. у.
Клац! меж. Шелкъ! (зубами) А пакінь клац її зубами. Рудч. Ск. II. 12.
Клопотний, -а, -е. = клопітний.
Лавочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лава. 2) Дощечка, по которой вползаютъ въ улей пчелы.
Невміло нар. Неумѣло.
Обличчя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий.
Пообнімати, -ма́ю, -єш, гл. Обнять (многихъ).
Утя 2, утяти, с. Утенокъ. Росте, як утя на воді. Ном. № 8610. Летить стадо утят. Рудч. Ск. ІІ. 34. Ум. утятко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.