Безус, -са, м. Человѣкъ, у котораго нѣтъ усовъ.
Видерти, -ся. Cм. видирати, -ся.
Візник, -ка, м. Возница, кучеръ. Кучеревий візниче, поганий воли швидче! Ум. візниченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати.
Дові́дний, -а, -е. Доказательный.
Муркоти́ло, -ла, м. = муркотій.
Обсмалити Cм. обсмалювати.
Позабірати, -ра́ю, -єш, гл. Забрать (многое). Усе позабірала, а синій камінець, що батько звелів купити, я й не взяла в Василя. В слободі позабірають усе.
Покрастися, -крадуся, -дешся, гл. Покрасться, пойти украдкой. Озираючись на всі боки, покрався у сіни.
Простояти, -тою, -їш, гл. 1) Простоять. Довгенько таки простояли наші сіроми коло перевозу. Я ж з твоїм сином не одну нічку простояла. 2) Причинить вредъ или порчу стояніемъ. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить.
Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. А хто тут у лисиччиній хатці? Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. хто хоч, кого́ хоч, кому хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. нема́ кому́. Некому. Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла.
