Висипка, -ки, ж. Сыпь.
Горне́шник, -ка, м. Тряпка, которою беруть горячій горшокъ изъ печи, тоже, что и ганчірка.
Гук IІ, -ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Настя розчахнула двері з гуком. Гук з замкової гармати. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. 4) Трубка волынки. Гуде, як гук. 5) Птица. а) = Гукало. б) = Гукарня. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Cм. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к.
Змокати, -ка́ю, -єш, сов. в. змо́кти, -кну, -неш, гл.
1) Мокнуть, смокнуть. Лінивіш в своїй хаті змокне.
2) Иносказательно: горѣть, сгорѣть. Cм. мокти.
Кулішівка, -ки, ж. Фонетическое правописаніе украинскаго языка, установленное П. A. Кулишемъ.
Маля́рський, -а, -е. 1) Принадлежащій живописцу. 2) Малярный, малярскій.
Ошада, -ди, ж. и ошадина, -ни, ж. = ожелест.
Позаскакувати, -куємо, -єте, гл. То-же, что и заскочити, но о многихъ.
Применчати, -ча́ю, -єш, сов. в. применчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = применшати, применшити.
Триндичка, -ки, ж. Родъ пѣсни на живой бойкій мотивъ, содержанія преимущественно шутливаго; тринди́чки поются обыкновенно на вечерни́цях.
