Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

важити

Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. Дещо. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. 171. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Г. Барв. 397. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? Г. Барв. 271. 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. Грин. ІІІ. 70. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. АД. І. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Гол. І. 2. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. Чуб. V. 79. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили. К. ЦН. 161.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 121.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЖИТИ"
Бляхарський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный жестянику. Желех.
Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі. Стор. МПр. 2.
Єдама́шковий, -а, -е. = адамашковий. Цариця ж сіла на ослоні в єдамашковому шушоні. Котл. Ен. IV. 26.
Зачу́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Зачесаться, начать чесаться вслѣдствіе зуда (о дѣйствіи, но не объ ощущеніи).
Підсунути, -ся. Cм. підсувати, -ся.
Плащ, -ща, м. Плащъ. Ліг під ліжком, а плащ покинув на ліжку. Чуб. II. 215.
Прати, перу́, -ре́ш, гл. 1) Стирать, мыть. Буду хуста прати. Чуб. V. 82. 2) Бить, колотить, дубасить. Та й зачали пана дяка в штирі киї прати. Чуб. V. 675.
Припадистий, -а, -е. 1) Пологій. Мнж. 190. Добру хату збудував, та припадиста стріха, так як пастка. 2) Тѣсный, низкій въ подъемѣ (о сапогѣ). Припадисті чоботи. Мнж. 190.
Присуд, -ду, м. 1) Приговоръ. К. МХ. 33. 2) Юрисдикція. К. Бай. 39. І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179.
Прягти, -жу, -жеш, гл. 1) Жарить; топить (молоко). Прягли сало. Вщипне тіста, та на сковороду ув олію, аж шкварчить! та зараз і пряжеть. Кв. І. 16. Стала на сковороді прягти молоко. ХС. VII. 453. 2) Разглядывать, присматриваться. Неначе б то прийшла до їх масла купувати, а тут на дівку пряжу. Черк. у. 3) Запрягать. Пряжіт коні воронії, везіт мамку в єї краї. АД. І. 289.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.