Байрак, -ка, м.
1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Ой не шуми, луже, зелений байраче! До зеленої неділі в байраках біліли сніги.
2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське а пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ «Истор. Новой Сѣчи» Скальковскаго. Ум. байрачок, байраченько.
Вевекати, -каю, -єш, гл. Говорить нечленораздѣльно, невнятно (о нѣмыхъ и пр.).
Дале́зно нар. Очень далеко.
Жовня́ний, -а, -е. Относящійся къ жовні.
Їмельга, -ги, ж. Камышъ съ травою.
Нечепура, -ри, об. Неряха. Та то, каже, така нетіпаха, нечепура — куди їй.
Повигноювати, -юю, -єш, гл. = повгноювати.
Понакришувати, -шую, -єш, гл. Накрошить.
Сояшничиння, -ня, с. = соняшничиння.
Цілка, -ки, ж. Цѣльная крупа съ непопорченными зернами.
