Вичахати, -хаю, -єш, сов. в. вичах(ну)ти, -хну, -неш, гл. Остывать, остыть. В печі вже вичахло.
Воспитатися, -таюся, -єшся, гл. Пропитаться, прокормиться. Він має сім десятин землі, то йому можна воспитатися.
Гримоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грімотати.
Задовжа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. = завиноватитися. Ой ходи сюда, дівко молода, викупи мене, задовжався я.
Здира́тися, -ра́юся, -єшся, гл. = здератися.
Обханючувати и обхаючувати, -чую, -єш, сов. в. обханю́чити и обхаючити, -чу, -чиш, гл. Чисто прибирать, прибрать, привести въ пріятный видъ. Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене. Яблуня каже: «обхаюч мене».
Позализувати, -зую, -єш, гл. Зализать (во множествѣ).
Протічок, -чка, м. Ручей, ручеекъ. Біжать з гір долинами прудкі потічки снігової води. (У балці) пробігав невеличкий протічок.
Червчик, -ка, м. = червець 2, 5. Ой уродив червчик зернистий.
Шкарбан, шкарбун, -на, м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще. може яку годину похожу. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. 2) Старикъ. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Ум. шкарбанець, шкарбуне́ць.
