Білокопитий, -а, -е. Съ бѣлыми копытами, бѣлокопытый. Кінь білокопитий. Ум. білокопитенький.
Доси́нювання, -ня, с. Досиниваніе.
Ет меж.
1) = ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім!
2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім докапав літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги.
Молоча, -чі, ж. Молотьба. Молочі у вдови було чимало. У Пилипівну скрізь зайшла молоча.
Побрести, -бреду́, -де́ш, гл.
1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Хоч побреду через воду, да до свого роду.
2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів.
Поваруватися, -руюся, -єшся, гл. Остеречься, не рѣшиться. Ти свою хату не поваруєшся спродати?
Понаготовляти, -ля́ю, -єш, гл. = понаготовлювати. Та вже ж ми і столи позастилали, та своїй матінці їсти понаготовляли.
Приколень, -льня, м.
1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ.
2) = прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі.
3) Часть кола, вбитая въ землю.
Тузінь, -ня, м. Дюжина, двѣнадцать штукъ. Тут нема цілого тузіня.
Чоботаренко, -ка, м. Сынъ сапожника.
