Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вайлюка

Вайлюка, -ки, Ув. отъ вайло.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 123.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛЮКА"
Бабунечка, -ки, ж. Ум. отъ бабуня.
Белей, -лея, м. 1) Личинка майскаго жука. Вх. Лем. 291. Cм. бедрак. 2) Пентюхъ; болванъ. Вх. Лем. 391.
Кагат, -ту, м. Куча. Кагат кавунів, кагат соли. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. То-же о рыбѣ: куча рыбы, особымъ образомъ сложенной и прикрытой камышемъ (на Дону).
Навба́ч нар. Съ виду, на видъ.
Обнести Cм. обносити.
Перстеник, -ка, м. Ум. отъ перстінь.
Підлатати Cм. підлатувати.
Рідня, -ні, ж. Родня, родственники. Грин. III. 258. Хочу бути вам ріднею: будь ти тещею моєю. Чуб. V. 233. Рідні — край Божа мати, та ні в кого обкочувати. Ном. № 9338.
Ув'язати, -ся. Cм. ув'язувати, -ся.
Чалапати, -паю, -єш, гл. 1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЙЛЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.