Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вайлюка

Вайлюка, -ки, Ув. отъ вайло.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 123.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛЮКА"
Аа́куватий, -а, -е. Употребляющій великорусскую акающую рѣчь. Аакувата Русь. К. Дз. 100.
Валюшень, -шня, м. = валюш. Мнж. 177.
Збутві́лий, -а, -е. Сгнившій, испортившійся.
Крадці нар. Крадькома. Желех.
Ли́сочка, -ки, ж. Ум. отъ лиска.
Мисте́цьтво, -ва, с. Мастерство, мастерское умѣнье, искусство. О. 1862. І. 66.
Поприкупати, -па́ю, -єш, гл. Прикупить (во множествѣ).
Припористий, -а, -е. 1) О волѣ: съ хорошо выдающеюся частью шеи, о которую упирается ярмо. 2) О саняхъ: съ полозьями, загнутыми подъ прямымъ угломъ. Камен. у.
Рибацтво, -ва, с. = рибальство.
Черствіти, -вію, -єш, гл. Черствѣть. Хліб черствіє. Дещо.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЙЛЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.