Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вайлюка

Вайлюка, -ки, Ув. отъ вайло.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 123.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛЮКА"
Білогузка, -ки, ж. Saxicola oenanthe. Вх. Лем. 392.
Гуцу́льський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех.
Дорі́кливий, -а, -е. Укоризненный.
Картівник, -ка́, м. = картник. І п'яниця, і картівник, — козак забіяка. Н. п. Уподобав картовника і костира п'яного. К. Бай. 32.
Колосувати, -су́ю, -єш, гл. Перемолачивать колосья?
Куртий, -а, -е. Короткій. Вх. Зн. 30.
Мацну́ти Cм. мацати.
Погоддя, -дя, с. Благопріятное время.
Ростун, -на, м. Порода льна, сѣмена котораго сами выскакиваютъ. Полт. г.
Сотішати, -ша́ю, -єш, сов. в. соті́шити, -шу, -шиш, гл. = утішати, утішити. Викинув Іванко половиночку (копи), сотішив дівчину-челядиночку. Мил. 88.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЙЛЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.