Випорхати, -хаю, -єш, гл. Порошить. Чорна хмара виступає, дрібний дощик викрапає, білий сніжок випорхає, бурлак ніжки піднімає.
Давни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Дѣлать давнимъ.
Ду́ти, -дму, -дмеш, одн. в. ду́ну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуґа. Дунув вітер по-над ставом. 2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Багатство дме, а нещастя гне. Cм. дуйнути.
За́пис, -су, м. Запись. На останці не стало шкури на запис (грішників записувати) і почали ті два чорти зубами ростягати тую шкуру.
Заступо́чок, -чка, м. Ум. отъ заступ.
Повряжувати, -жую, -єш, гл. = повряжати. Дівчата повряжувані. Церкви золоті та повряжувані.
Подаруйко, -ка, м. Даритель, кто подарки дѣлаетъ. Подаруйко за кордоном без штанів ходить.
Прасування, -ня, с. Глаженье, утюженье. Ніч просиділи панянки над прасуванням.
Розбійницький, -а, -е. Разбойническій. Розбійницький син. В розбійницьких наметах тихо й мирно.
Шапкобрання, -ня, с. Разборъ шапокъ. Прийшов до церкви на шапкобрання.