Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вайлуватий

Вайлуватий, -а, -е. Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 123.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЙЛУВАТИЙ"
За́віс, -су, м. = круча. Вх. Зн. 18.
Манту́лити, -лю, -лиш, гл. Выманивать подачки.
Обпоїти Cм. обпоювати.
Переплитовічка, -ки, ж. Родъ вышивки. Kolb. І. 48.
Прошити, -ся. Cм. прошивати, -ся.
П'ятдесятка, -ки, ж. Ассигнація въ 50 гульденовъ. Желех.
Родичатися, -ча́юся, -єшся, гл. = родатися. 1) Багатирі з бідними не дуже родичаються. Харьк. 2) Посажав укупі свекруху з невісткою та каже: родичайтесь. Зміев. у. Родичатися він не дуже любить. Конст. у.
Сорочина, -ни, ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. І. 288.
Таганувати, -ну́ю, -єш, гл. Остановиться въ степи для приготовленія кушанья. Шейк.
Т'але сз. = але.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЙЛУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.