Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ваготіти

Ваготіти, -тію, -єш, гл. Тяготѣть. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 121.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАГОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАГОТІТИ"
Ді́нниця, -ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187.
Завиня́тко, -ка, с. Узелокъ, свертокъ. Вештатись по Божому світові із палицею в руках, а завинятком на плечах.
Звлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Совладать. З серцем не звладаю, коли Петро не мій буде, то смерть загадаю. Котл. (1874). 336.  
Зніміти, -мі́ю, -єш, гл. Онѣмѣть.  
Клепайло, -ла, м. Тотъ, который клепле. Cм. клепати.
Коприва, -ви, ж. = кропива. Вх. Уг. 246.
Ма́корти, -тів, мн. Котловина. Лохв. у.
Мни́шки, -шок, ж. мн. Вареныя лепешки изъ сыра съ мукой, сырникъ.
Натуронька, -ки, ж. Ум. отъ натура.
Обв'язувати, -зую, -єш, сов. в. обв'язати, -жу, -жеш, гл. = об'язувати, об'язати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАГОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.