Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ваготіти

Ваготіти, -тію, -єш, гл. Тяготѣть. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 121.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАГОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАГОТІТИ"
Гону́к, -ка, м. = Онук. Грин. ІІІ. 530.
За́ворітниця, -ці, ж. см. розлоги. Шух. І. 86.
Запомага́ч, -ча́, м. Дающій вспомоществованіе, помогающій.
Клешня, -ні, ж. = клішня.
Кухняний, -а, -е. Кухонный. Вона забачила здоровенний кухняний ніж на столі.
Обцірклювати, -люю, -єш, гл. Обвести кругъ.
Подена, -ни, ж. Возвышеніе изъ камня, покрытое толстымъ слоемъ вѣтвей и соломы и служащее основаніемъ для стога. Шух. I. 166, 170.
Росприндитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Раскапризничаться. 2) Разважничаться. Задравши ніс, росприндившись ходили. Греб. 366. Росприндився і росхрабрився, і на троянців полетів. Котл. Ен. VI. 71.
Сільце, -ця́, с. Силокъ. Як би хто инший на тій ниві сільце поставив. Шевч. Cм. сіло.
Хотіння, -ня, с. Хотѣніе, желаніе. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАГОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.