Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ваготіти

Ваготіти, -тію, -єш, гл. Тяготѣть. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 121.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАГОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАГОТІТИ"
Багряниця, -ці, ж. Царская пурпурная мантія, багряница. Собі багряницю пошив жилами твердими. Шевч. Вони одягли його в багряницю. Єв. Мр. XV. 17.
Брилкастий, -а, -е. Въ комкахъ, крупнозернистый. Вх. Лем. 394.
Виволанка, -ки, ж. 1) Избраніе. Повідають люде, же дієта буде, я на виволанку заспівам співанку. Гол. ІІІ. 257. 2) ви́воланка. Изгнанница, выгнанная. Бранное слово у гуцуловъ. Шух. І. 34.
Волити, -лю, -лиш, гл. Хотѣть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? Н. п. волити волю. Исполнять желаніе. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. Посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб.
Обемберити, обенбе́рити, -рю, -риш, гл. Бросить оземь съ силой, сильно ударить. Як обенбере ж він його (з себе)! Мнж. 95.
Писківка, -ки, ж. Курица, первый годъ несущаяся. Шух. І. 108.
Правописний, -а, -е. Относящійся къ правописанію, орѳографическій. Желех.
Товстуха, -хи, ж. = товстуля 1. Мати товстуха, дочка красуха, а син кучерявий. Ном. № 299, № 301. 2) Раст. Gentiana cruciata L. Анн. 154. Ум. товстушка, товстушечка.
Тушира, -ри, ж. Баранья шерсть второй осенней стрижки. Вх. Зн. 72.
Тямок, мку, м. = тяма. Без тямку. Безъ сознанія, не сознавая. Чіпка без тямку поволік ноги далі. Мир. ХРВ. 238.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАГОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.