Біда, -ди, ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. І грім біди не б'є. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. біду бідувати. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. од біди пхаючи. Пополамъ съ бѣдой. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою.
Бутук, -ка, м. = вотюк.
Вербочка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Гумо́ннява, -ви, ж. Говоръ, шумъ. Оттам десь гумоннява, аж сюди чуть.
Лаштування, -ня, с.
1) Приготовленіе, снаряженіе.
2) = лаштунки 1.
Остудник, -ка, м. Растеніе: а) Ononis spinosa. б) Herniaria glabra. L.
Потішечка, -ки, ж. Ум. отъ потіха.
Прагнючий, -а, -е. Жадный. Я на горілку не прагнючий.
Просвіта, -ти, ж. Просвѣщеніе, образованіе. Просвіти за плечима не носити. І сей лист не мусить пропасти із історії української просвіти. На тому й скінчилася наука й просвіта Сухобрусівен.
Ріпниця, -ці, ж. Работница при нефтяныхъ шахтахъ.
