Бучок, -чка, м. 1) Ум. отъ бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. 2) Буковая палка; вообще палка. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. 3) Небольшой улей. Ум. бучечок.
Здригну́ти, -гну́, -не́ш, гл. = здрігнути.
Міхоно́ша, -ші, м. 1) Провожатый слѣпца, носящій мѣшокъ съ подаяніемъ. Хто йде, їде — не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дівчата шажок міхоноші. 2) Носящій мѣшокъ при колядованіи и пр. Василь все за ними ходить та, як той міхоноша у колядці, носить Марусин кошик.
Нум, нумо, нумте (мн.), меж. Ну, станемъ, давайте. Нумо, браття, нумо, товариство, нумо коні сідлайте! Нумо, діти, нумо, нумо припильнуймо! Нум, діти, паску їсти! Он де, братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його достати.
Повіситися, -шуся, -сишся, гл. Повѣситься. Коли мишей боїшся, на воротях повісся. Осичина тим труситься, що на її Скарійот повісився.
Потайком нар. = потай. Да й проситься у дівчини потайком.
Прочухрати, -ра́ю, -єш, гл. Прогнать. Прочухрать з двора.
Роблений, -а, -е. 1) Прич. прош. стр. отъ робити. 2) Искуственный. Роблені квітки. Роблена сметана. Кресало буде роблений магнит, а не природний. роблена відьма. По нар. повѣрью вѣдьма не прирожденная, а наученая. 3) Бывшій въ работѣ, истощенный работой. Коні роблені, того й такі худі.
Судачина, -ни, ж. Мясо судака. Ей, мати, чумак їде, ей, мати, рибу везе, а якую? судачину.
Суховень, -вня, м. День безъ росы.
