Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Гаїти, -ся, гаю, -ся, -єш, -ся, гл. 1) = гаяти, -ся. 2) гаїти. Занимать попусту мѣсто.
Заґерґота́ти и заґерґоті́ти, -ґочу́, -чеш и -тиш, гл. = заґелкати.
Кім'Ях, -ха, м. Комокъ слипшихся ягодъ, гроздь. Вишні так і висять кім'яхами.
Пригода, -ди, ж. 1) Приключеніе; несчастіе, несчастный случай. Не дай, Боже, пригоди на тебе. Не втішайтеся, воріженьки, моїй пригоді. стати приго́ді. Приключиться несчастію. Ой на козаченьків, ой на запорожців та пригодонька стала: ой у середу та й у обідній час їх Москва забрала. 2) Надобность, польза. Годувала собі дочку для своєй пригоди, щоб принесла із криниці холодної води. 3) стати у пригоді. Пригодиться, помочь. Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі в великій пригоді стану. Ум. пригодонька.
Стройний, -а, -е. = стрійний. Грицько з Марухою, стройною чорнюхою та шукав собі місця.
Убачати, -ча́ю, -єш, сов. в. убачити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Нехай Бог боронить таке й чувати, не то очима вбачати. Вбачаю — марніє та й марніє Наїмся моя. Не дай, щоб вороги хвалились, вбачаючи мою біду. Чи не вбачу милої на дворі.
Хмиз, -зу, м.
1) Прутья, мелкій хворость, мелкія, тонкія вѣтви, уже отдѣленныя отъ дерева. Затріщав хмиз під ногами. Закидана доріженька хмизом.
2) Мелкая лѣсная заросль. Заросла дороженька хмизом. Хмизом, низом, попід вербами. Ум. хмизо́к. Нарубали хмизку та заплели хижку, та загнали овечечку-стрижку.
Цвіргун, -на, м. = цвіркун.
Шкабора, -ри, ж. = щілина.
