Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вабити

Вабити, -блю, -биш, гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 120.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАБИТИ"
Гарликати, -каю, -єш, гл. Плохо пѣть. Вх. Лем. 402.
Закуди́кувати, -кую, -єш, гл. Спрашивать куда идешь или ѣдешь. Не закудикуй! Мнж. 173.
Зве́чора нар. Наканунѣ вечеромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном. № 2400.
Нака́кати, -каю, -єш, гл. 1) Дѣтск.: Испражниться. 2) О великороссахъ: наговорить слова какъ: Прийшов кацап, подивився, накакав, накакав та й пішов.
Півострів, -рова, м. Полуостровъ. Півострів Кримський. К. МХ. 27.
Поборозняк, -ка, м. Личинка майскаго жука. Вх. Пч. II. 27.
Повигромаджувати, -джую, -єш, гл. Выгресть (во множ.). Повигромаджуй жар з обох груб та відгаси вугілля.
Погарець, -рця, м. пт. удодъ. Шух. І. 23.
Спухніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться рыхлымъ, разсыпчатымъ. Після попілу земля спухніє. Н. Вол. у.
Стужитися, -жу́ся, -жишся, гл. Опечалиться. А хмурна, луні личенько закрила, бо зблідло бідній, бачиш, ся стужила. Федьк. І. 65.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.