Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вабити

Вабити, -блю, -биш, гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 120.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАБИТИ"
Бобовник, -ка, м. Раст. Menyanthes trifoliata L. ЗЮЗО. І. 128.
Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе.
Кицька, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Коропка, -ки, ж. Ум. отъ коропа.
Налютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Напаять. 2) = налютуватися.  
Наряжа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. = наряджатися.
Столярувати, -ру́ю, -єш, гл. Заниматься столярнымъ ремесломъ.
Удовольнення, -ня, с. Удовлетвореніе.
Чудитися, -джуся, -дишся, гл. = чудуватися. Перевертням морським чудились. Котл. Ен.
Шпориш, -шу, м. Раст. Polygonum aviculare L.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.