Дви́гатися, -гаюся, -гаєшся, одн. в. двигну́тися, -гну́ся, -гне́шся, гл. 1) Двигаться, трогаться, двинуться. Та ну, покинь, не двигайся, аже сам не донесеш. 2) Сотрясаться, сотрястись. Як ударили з гармати, так аж церква двигнулась.
Ду́рбас, -са, м. Дуракъ. Дурбас! мабуть очі в його випали із лоба.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Зотривати, -ва́ю, -єш, гл. Подождать. За ворітьми я ще довгенько зостривала.
З'явитися. Cм. з'являтися.
Косарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть косцемъ. Ми з Петром косарюємо вдвох.
Ненаський, -а, -е. Не нашъ, чужой, чужестранный. Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люде.
Обхудний, -а, -е. Довольно худой, довольно тощій. Обхудні воли.
Превелебний, -а, -е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали.
Пропійка, -ки, ж. = пропій 1.
